Чи потрібні нам печалі?

Зараз дедалі звичнішою картинкою стають люди, що біжать або їдуть на велосипедах набережними та доріжками парків. Фітнес-центри та студії йоги відкриваються повсюдно і приваблюють дедалі більше відвідувачів. У супермаркетах покупці вдивляються у характеристики продуктів і віддають перевагу екологічно чистим. Ковбаса катастрофічно втрачає свою популярність і привабливість. Її долю вже майже розділив салат олів'є, без якого ще не так давно немислимим був новорічний стіл. Та й узагалі, салати з промисловим майонезом, і сам майонез — це вже не модно і не їстівно.

Усі знають, що потрібно їсти здорову їжу, давати собі фізичне навантаження, вчасно відвідувати деяких лікарів і обов'язково займатися чимось заспокійливо-розслаблюючим.

І, відповідно, всі знають, що не можна: зловживати жирною їжею, їжею з консервантами, м'ясом з антибіотиками, овочами з нітратами, алкоголем, тютюном... Не можна тривожитися і перебувати у стресі тривалий час, не можна бути напруженим і стурбованим, бо від цього можна захворіти або рано постаріти.

Усі ці тенденції правильні й корисні (якщо тільки в них немає фанатизму і перебору, які в будь-якому процесі не додають екології). Але, якщо замислитися, то всі вони стосуються, в першу чергу, нашого тіла. І важко зараз сказати, яким стане людство, якщо воно погасить усі сигарети, відсуне подалі всі пляшки зі спиртними напоями і побіжить, попливе, поїде на велосипедах і задихає животом. Чи збільшиться тривалість життя, чи зменшиться кількість інфарктів, інсультів і виразок. Чи стане воно добрішим, терпимішим, активнішим, бадьорішим, відповідальнішим. Все це ми зможемо спостерігати і в цьому брати участь.

Але питання полягає в іншому. Якщо йдеться про здоровий спосіб життя, про еко-стиль життя, то в цій картинці не вистачає одного дуже важливого компонента. І це — ні багато ні мало, наша душа. Кожен може це явище називати так, як йому подобається — психіка, вища нервова діяльність, божа іскра...

У маніфесті здорового способу життя останніх років єдиний душевний процес, якому приділяється увага — це емоції. Емоції діляться на негативні та позитивні. І люди, що ведуть здоровий спосіб життя, прагнуть контролювати негативні емоції і повно проживати позитивні.

Чи завжди це правильно і корисно? Чи завжди це співзвучне з нашою природою, екологією нашої душі? І, якщо говорити про природу, то природними, натуральними і такими, що споріднюють нас з усім тваринним царством, є всього лише п'ять емоцій. Інтерес, радість, страх, злість (весь комплекс, що називається «агресія») і смуток. Усі вони «живуть» у нашому тілі, пов'язані з різними відрізками часу, і всі вони мають сигнальну функцію — всі вони про щось нам повідомляють.

Інтерес спрямований у майбутнє і сигналізує тобі, що є щось попереду, що може бути для тебе важливим.

Радість пов'язана з теперішнім і повідомляє тобі про те, що всі твої потреби задоволені.

Страх і агресія теж належать теперішньому моменту. Вони повідомляють тобі або про те, що ти в чомусь потребуєш, а цього чогось немає, або про те, що ти в небезпеці. І сигналізують по-різному. Страх нам повідомляє, що є небезпека, і є куди втікати. Злість теж позначає небезпеку, але у випадку, коли втікати нікуди і потрібно захищатися, тобто, битися.

Смуток пов'язаний з минулим. Він нам говорить, що щось приємне для тебе залишилося в минулому, і цього не повернути.

Неважко помітити, що з цього невеликого комплексу природних емоцій позитивними в чистому вигляді, так як прийнято розуміти позитивні емоції, є тільки радість і інтерес. Решту назвати позитивними важко. Але вони існують, вони «задумані і втілені» самою природою і мають важливу функцію. Якщо намагатися від них позбутися, замінюючи позитивними, то складно сказати, як людина зможе орієнтуватися в найосновніших питаннях свого життя.

Усі ці «погані» емоції є цеглинками таких складних і необхідних у житті комплексних почуттів, станів і якостей. Співчуття неможливе без смутку, розсудливість і передбачливість — без певної частки страху, почуття справедливості, суперництво, часом, потребують агресії. І це дуже маленький список, в якому «шкідливі» емоції обов'язково присутні!

Набагато екологічнішим шляхом турботи про «погані» емоції є їх впізнавання, їх розпізнавання і вміння розуміти свої емоційні потреби.

Відчувати різні емоції, переживати різні почуття — це одна з твоїх нагальних потреб. І не знати про свої емоційні переваги не менш шкідливо, ніж не знати про те, що в крові сильно підвищений рівень цукру. Це не обов'язково призводить до тілесних хвороб, але часто може призводити до того, що, потребуючи певного типу емоцій, ти шукаєш способи отримувати їх далеко не здоровими і далеко не чесними способами — використовуючи інших людей, наприклад.

Якщо ти вже навчилася сприймати на віру те, що існують «Хороші емоції», до яких потрібно прагнути, і «Погані емоції», з якими потрібно боротися, тобі варто замислитися про деякі речі. Емоції — це їжа твоєї жіночої Душі. Це — поживні речовини, що насичують тебе. І водночас — це твій твір, який може бути прекрасним або жахливим.

Запам'ятай:

Ставитися до свого смутку, страху чи злості, як до чогось поганого, намагатися їх ПОДОЛАТИ, так само погано, як і намагатися знищити всі бактерії і мікроби, а потім мучитися безперервним дисбактеріозом!

Упиватися своїми важкими станами, наполягати на своєму стражданні, стверджувати, що ти «не можеш з ними впоратися вже кілька років», так само шкідливо, як пити по кілька таблеток знеболювальних щодня, тільки тому що колись у тебе боліла зуб!

Не вміти правильно, органічно і рівно стільки, скільки потрібно, відчувати негативні емоції так само неприродно, як ходити, тримаючись за стіни, як колись, коли ти тільки вчилася ходити!

Не знати, до яких емоцій ти відчуваєш справжню пристрасть, які з них є твоїми найглибшими потребами (а це може бути все, що завгодно — ти можеш потребувати того, щоб посумувати собі на втіху, або побоятися, або відчути почуття благородного гніву, або зануритися у безвихідь і безнадійність життя), так само безглузде, як ніколи в житті не дивитися на себе у дзеркало і не мати найменшого уявлення про те, як ти виглядаєш!

Все це такі ж забруднюючі наше природне середовище явища, як викиди шкідливих газів в атмосферу, або плями нафти на поверхні чистої водойми, наповненої життям.  

І, можливо, якщо ти подумаєш про це, твоя душа перестане сприйматися тобою як додаткова функція тіла, а здобуде своє місце в загальній екосистемі твого життя. Як частина природи, в якій вона виникла і існує. Як щось живе, що вимагає до себе уваги, турботи і «здорового» підходу.