Кому надати слово

Психологи та психотерапевти різних напрямків часто особливу увагу приділяють такій нашій частині, яку називають Внутрішньою Дитиною. Про це можна знайти багато текстів, спробувати багато технік, записатися на програму-тренінг з роботи з Внутрішньою Дитиною.

Я вирішила трохи відновити баланс і допомогти Внутрішній Дитині відчути своє законне місце в житті.

Так, безумовно, це неймовірно важлива частина кожного з нас. Але крім неї в нас живуть інші персонажі, не менш важливі й значущі.

І хай ми, через різні обставини, буваємо прикуті до своєї Внутрішньої Дитини, було б чудово (або чудово - з наголосом на останній склад) пам'ятати і про них, про інші фрагменти нашої особистості, без яких наше життя важко було б назвати повноцінним.

Зрештою, якщо Внутрішнє Дитя відчуває біль (а адже будь-який біль - і фізичний, і душевний переживає Дитина всередині нас), то хто ж прийде до неї на допомогу, хто її втішить, хто продумає необхідні дії, прийме зважені рішення і здійснить ті кроки, які полегшать нам стан?

І в таких ситуаціях важливо, щоб ми надавали слово іншим: нашому Батькові і нашому Дорослому.

Коли ці троє - Дитя, Батько і Дорослий - можуть співіснувати в мирі, підміняти один одного, мати однакове право голосу кожен у своїй манері, вільно і повно себе виявляти, тоді ми дуже сильно наближаємося до того, щоб бути Щасливчиками. Або, як останнім часом вважає за краще говорити Макарова Г.А., - Творцями. Творцями свого Життя.

Дуже часто ми не звертаємо уваги на те, хто зараз, у даний момент часу, в цій конкретній ситуації говорить у нас. Кому ми надали слово. І наскільки це доречно.

Чи доречно в ситуаціях прийняття важливих рішень, що вимагають тверезого погляду, давати волю своїй Дитині і діяти, коряючись емоціям, азарту, цікавості? Буває, але далеко не завжди.

Чи доречно в обіймах свого коханого давати слово своєму Батькові, який почне прискіпливо оцінювати те, наскільки витончено ти обіймаєш руками його шию і наскільки ідеально ти виглядаєш, зачинивши двері проявам Спонтанної дитини в її законному просторі? Звичайно ж ні.

Чи доречно дозволяти своєму Раціональному дорослому переступати базові й основні цінності і не дозволяти виявлятися твоєму Батькові, що зберігає ці цінності в собі?

Чи доречно? Чи своєчасно? Чи адекватно?

Ця Практика допоможе вам трохи більше дізнатися про всіх цих персонажів у собі для того, щоб збільшити ступінь доречності й адекватності. Для того, щоб кожен з них мав своє право голосу.

Хто говорить?

Цього тижня я пропоную вам просто поспостерігати за собою. Спостерігайте і відзначайте те, хто зараз виявляється в вас, кому ви “надали слово”, хто “захопив владу” і впевнено її утримує, не бажаючи поступатися своєю першістю.

Навчитися “впізнавати” в собі свої его-стани (Дитину, Батька і Дорослого) - це величезний крок до того самого заповітного балансу, без якого неможливо бути справжнім Творцем свого життя.

Не варто поспішати. Не варто терміново намагатися щось змінити. Потрібно просто спостерігати, щоб “знати їх в обличчя”

Для цього вам стане в пригоді невелика “шпаргалка”, за допомогою якої вам простіше буде визначитися в тому, хто є хто.

Починаємо.

Дитя всередині нас

Дуже широка сфера душевного життя. До цього стану належать:

наші емоції - всі-всі-всі! Від тихої радості, до злості і гніву. Від безтурботного веселощів до туги і печалі. Від всеохоплюючого почуття кохання, до паралізуючого нас страху. І це тільки початок.

Дитя керується принципом “Хочу-Не хочу” і приймає рішення за критерієм “Подобається-Не подобається”

Дитя рухоме інтересом, і його легко можуть зупинити страх і бажання бути “хорошим”. Воно може бути дуже спонтанним. Але може бути так само дуже обережним, щоб вгадати, за що похвалять, а за що покарають. Це вільний вигадник, або великий пристосуванець. “Не скажу, боюся що неправильно”. “Промовчу, а то ще покарають”.

Дитя в нас - це все, що стосується нашого тіла. Можна сказати, що тіло - це і є Дитя. До старості! А, отже, це наше фізичне самопочуття, наша сексуальність у всіх її проявах, і наші хвороби.

Якщо ви плачете, або смієтеся, боїтеся чи ображаєтеся... Вгадуєте реакцію на вас інших або капризуєте... Не спілкуєтеся з людиною через те, що вона вам не подобається... Намагаєтеся вгадати, що від вас чекають... Займаєтеся коханням, або шкодуєте себе… Ви надали слово своїй Внутрішній Дитині.

Другий персонаж - на сцену!

Батько всередині нас

Не менш широка сфера нашого душевного життя.

Він хранитель того, що правильно, а що неправильно. Він знає, що повинно, а що неприпустимо. Він оцінює за критерієм “Добре - Погано” вас самих, ваші дії, людей навколо, ситуації, результати і цілі.

Він дозволяє або забороняє. Всі ваші “Можна -Не можна” - це його вотчина і його царство.

Всі ваші переконання, які не потребують доказів. Те, що ви вважаєте самоочевидним, хоч і не можете пояснити. Це теж він, хранитель міфів і вашої внутрішньої релігії.

Батько всередині вас має право заохочувати, або карати. Це теж його функція.

Якщо ви лаєте себе або підбадьорюєте, оцінюєте інших за принципом “хороша людина чи погана”... Дієте виходячи з того, що “так має бути”... Приймаєте рішення за критерієм “Можна - Не можна”, говорите про себе добре або говорите про себе погано... Пильно стежите за собою внутрішнім оцінюючим поглядом, відмовляєтеся від можливостей через думку “так не прийнято і це погано”... Дбаєте про себе, своє здоров'я і благополуччя, дозволяєте собі пробувати і помилятися... Ви надали слово своєму Внутрішньому батькові

Третій персонаж.

Дорослий всередині нас

Він замикає коло і виконує свої, дуже важливі функції. Він не відчуває емоцій - це голос Дитини. Він не оцінює і не задовольняється переконаннями і вірою - це голос Батька. Він діє за принципом доцільності.

Відповідність меті - його мистецтво і інструмент. Він формулює плани, вибудовує стратегії і відточує тактику. Він синхронізує все в часі, співвідносить ступінь витрат з результатом